Дорогі Глядачі,
з глибокою скорботою повідомляю Вас, що фільм, про який Ви читаєте, украй неприємний, тобто Вам доведеться дізнатися про трьох обдарованих сиріт, зловісного лиходія і ланцюг нещасних випадків, від яких волосся на голові дибки встає.
Це історія дітей сім'ї Бодлерів, які, попри свій видатний розум і чарівність, змушені терпіти страждання і лиха.
У цьому тривожному фільмі ви зіткнетесь з жахливим вогнем, тьмяним освітленням, гігантською змією, п'явками-людожерами і Джімом Керрі. Вирішуйте самі, що це - комедія, що межує з фарсом, чи велика трагедія.
Я планую продовжити свої дослідження усіх бід, які відбуваються з приреченими сиротами Бодлерами, котрі потрапили до рук зловісного Графа Олафа, ну а ви можете пошукати видовище попростіше, як от, приміром, кулінарне шоу про приготування фондю.
З усім належним шануванням,
Лемоні Снікет
Зловісно короткий огляд фільму
Ви будете надзвичайно стривожені, дізнавшись, що двічі володар премії "Золотий Глобус" Джім Керрі грає Графа Олафа, неймовірно демонічного актора і майстра перевдягань, котрий планує обдурити сиріт Бодлерів і вкрасти їхні гроші у фільмі "Лемоні Снікет: Лихо та й 
годі". В картині також знімаються: Меріл Стріп, яка має у своєму активі дві премії "Оскар", - в образі стривоженої тітоньки сиріт Жозефіни і двічі номінант на премію американської кіноакадемії Джуд Лоу, котрий став голосом Лемоні Снікета. В результаті вийшло жахливе видовище, що може означати тільки одне: "розбивши традиційні уявлення про пригодницькі історії, цей фільм уразить уяву всіх членів сім'ї і відродить чарівництво справжнього класичного розважального фільму".
Студії DreamWorks Pictures і Paramount Pictures представляють виробництво Parkes/MacDonald і Nickelodeon Movies, фільм режисера Бреда Сілберлінга "Лемоні Снікет: Лихо та й годі" (Lemony Sniket's А Series Unfortunate Events). У головних ролях: Джім Керрі, Джуд Лоу (голос Лемоні Снікета), Лайма Ейкін, Емілі Браунінг, Тімоті Сполл, Кетрін О'Хара, 
Біллі Конноллі, Седрік Ентертейнер і Меріл Стріп. Фільм знятий Бредом Сілберлінгом за сценарієм Роберта Гордона ("Без розуму від Любові", "Люди в чорному - 2"), за книгами Лемоні Снікета. Продюсери Лорі МакДональд, Уолтер Ф. Паркс і Джім Ван Вік, виконавчі продюсери - Скотт Рудін ("Загін "Америка - Всесвітня Поліція", "Сімейка Адамсів", "Шоу Трумана", "Годинник", "Південний Парк Фільм"), Баррі Зонненфельд ("Люди в чорному - 1,2", "Упіймати Коротуна", "Виховання Арізони", "Дикий, Дикий Захід", "Сімейка Адамсів"), Джулія Пістор і Елбі Хечт ("Губка Боб Квадратні Штани в Кіно").
Якщо Вам хоч щось відомо про кого-небудь з перерахованих людей, Ви знаєте, що всі вони підозріло успішні, успішно підозрілі, або те і друге разом.
Студія Paramount Pictures є частиною Viacom Inc. - однієї з найбільших у світі розважальних і медійних корпорацій, яка лідирує у сфері виробництва, реклами і розповсюдження розважальних, спортивних і музичних програм та новин. Вона не пов'язана з жодною секретною організацією благородних добровольців, і вона не брала на роботу нікого на ім'я Лемоні Снікет, за винятком окремих випадків.
Така собі історія
Основна ідея книг полягає в тому, що всі ці "украй неприємні" події, які відбуваються в казках, є саме тим, що подобається насамперед юним читачам. Діти люблять лиховісних лиходіїв і жорстокості долі. Тому у своїх історіях, а тепер й у фільмі, Снікет - замогильним голосом Джуда Лоу - застерігає про нещастя, що зваляться на його маленьких героїв, і навіть припускає, що глядачі втечуть у сусідній кінотеатр, де показують значно веселіший фільм.
Ті ж, хто залишиться, зіштовхнуться з халепами трьох відважних сиріток, які повинні впоратися із трагічною смертю своїх батьків, а потім - зі збіговиськом ексцентричних родичів, котрі намагаються стати їхніми опікунами. Найгірший із сімейства - лукавий граф Олаф планує залишити дітей без спадку.
Фільм напхом напханий чудовими приколами, найбільш потішний з яких - найменша із сиріток, Сонечко, котра тільки-но почала ходити, говорить кудкудаканням, хихиканням і рохканням, а брат із сестрою прекрасно її розуміють. Для глядачів переклад дається субтитрами.
За сюжетом у "Лемоні Снікет: Лихо та й годі" граф Олаф прагне різними способами прибрати до рук спадок сиріток Бодлерів: підлітків Вайлет і Клауса та немовляти Сонечка. Будинок їхніх батьків, та і самі батьки згоріли, і тепер Граф Олаф, дуже да-а-а-а-а-а-алекий родич Бодлерів, стає опікуном сиріт. Згідно закону, Граф зможе стати власником дитячого спадку лише в тому випадку, якщо сироти помруть, тому все, що йому треба зробити, - це відправити їх до батьків.
Щоправда, виникає ряд перешкод - після невдалої спроби усунути сиріт Олафа позбавляють опікунства, і дітьми опікуються спочатку дядечко Монті, а потім - тітка Жозефіна. Втім, цей факт графа не бентежить, просто тепер йому доведеться до трьох дитячих трупів додати ще і два дорослих…
Загалом, справи не дуже веселі. У "Лемоні Снікет: Лихо та й годі" люди вмирають і не воскресають. А діти-сироти, трапляється, справді опиняються у лапах опікунів-садистів. Фільм, звичайно, є суцільною вигадкою і фантазією, але під його розважальною поверхнею струмують досить темні течії. Відтак, треба віддати належне Сілберлінгу - він не дозволив фільмові скотитися до "чорного жаху", тому від перегляду кіноверсії розповідей Лемоні Снікета одержати задоволення зможуть навіть діти молодшого шкільного віку. Незалежно від того, читав хтось з них книгу, чи ні.
Джім Керрі знову підтверджує, що він майстер комедії кривлянь, вигинаючи своє тіло під найнеймовірнішими кутами та змінюючи одне обличчя на інше, неначе хамелеон. Утім, у його підході є щось театральне, таке підморгування аудиторії, котре натякає, що злостивість - усього лише гра.
Меріл Стріп досить кумедна у ролі тітки, котра боїться геть усього, включаючи речі та меблі у її власному будинку. Біллі Конноллі притягує до себе увагу в образі знавця рептилій та амфібій, носить довкола шиї пітона, тоді як інші змії мандрують його будинком. Це направду казковий персонаж, шкода, що його так мало.
Найкумедніше у фільмі - це не треш-стилістика, не тонкі жарти про критиків і театралів, 
не підколки аматорів фільмів жахів. Навіть чудові, артистичні, психіатричні й готичні ролі Джіма Керрі та Меріл Стріп не приносять того задоволення, з яким глядач пригадує дітлахів Бодлерів. Жодної педофільної вульгарності, дорослої фальші, ані миті ідіотського надриву, лементів "мамо!" і сліз, яких неможливо спинити. Діти грають з глядачем на рівних, не намагаючись нікого дурити.
Інший бік медалі - зусилля режисера, оператора, художників і композитора Томаса Ньюмана, що злилися воєдино у фінальному театрі тіней. Музика автора саундтрека до "Краси по-американськи" і "У пошуках Немо" просто заворожує своєю казково-пригодницькою атмосферою, освітлюючи похмуру розповідь.
Кажучи словами містера Лемоні Снікета: "Не хочете подивитися що-небудь інше? "
